Cyprian Chotyniecki

Cyprian Chotyniecki (4.12.1866-26.11.1941) – ur. w Hruszatycach (wówczas pow. przemyski), syn ks. Iwana (1834-28.01.1892) oraz Izabelli (Zeeligman). Ukończył gimnazjum w Przemyślu w 1886 r., seminarium we Lwowie, w Przemyśli w 1891 r., święcenia diakońskie przyjął 21.12.1891, kapłańskie 27.12.1891 r. z rąk bp. J. Pelesza w Przemyślu, żonaty.
Praca duszpasterska: Jarosław 3.02-1892-31.12.1892 – tymczasowy katecheta, 1.01.1893-31.08.1899 – katecheta szkół publicznych, 1.09.1899-31.08.1906 – katecheta w gimnazjum, 1.09.1906-26.11.1942 – proboszcz; 2.10.1912-26.11.1942 – dziekan dekanatu jarosławskiego. 2.10.1905 odznaczony. 30.08.1912 mianowany członkiem honorowym przemyskiej kapituły greckokatolickiej, a 17.10.1942 – doradcą diecezjalnego konsystorza. 8.10.1912 mianowany diecezjalnym komisarzem szkół średnich w mieście Jarosławiu, delegatem do rady szkolnej w okręgu jarosławskim oraz komisarzem egzaminów nauczycielskich w szkołach ludowych i specjalnych, a także seminariach nauczycielskich. Był gorliwym kapłanem i aktywnym działaczem społecznym. Współzałożyciel i aktywny członek wszystkich jarosławskich organizacji cerkiewnych oraz społecznych: towarzystwa „Bursa św. Onufrego”, „Rodyna”, „Ukraińska Besida”, filii towarzystwa „Proświta” (17.06.1910 obrany pierwszym przewodniczącym), Powiatowego Związku Kooperatyw. Zbudował bursę św. Onufrego (dla młodzieży szkolnej), założył przedszkole (do współpracy zaangażował Siostry Służebniczki NMP). Zmarł w Jarosławiu, gdzie został pochowany 28.11.1941 r. na starym cmentarzu (z udziałem kilkudziesięciu duchownych obydwu obrządków, w tym bp. G. Łakoty).
Żona: Sydonia Skobelska, córka ks. Teofila (ur. 1845) proboszcza w Horucku w pow. drohobyckim i Piotry Pańkowskiej.
Кипріян Хотинецький (4.12.1866-26.11.1941) — нар. У с. Грушатичі (на той час — Перемиський пов.), син о. Івана (1834-28.01.1892) та Ізабелли (Зееліґман). Навч.: гімназія — Перемишль, 1886; семінарія — Львів, Перемишль, 1891, Свяч.: 21.12.1891 – дияк.,27.12.1891 — єр., з рук єп. Ю. Пелеша, Перемишль; одружений.
Душп. праця: Ярослав, 3.02.1892-31.12.1892 — тимч. катехит, 1.01.1893-31.08.1899 — катехит вселюдних шкіл, 1.09.1899-31.08.1906 — катехит у гімназії, 1.09.1906-26.11.1942 — парох; 2.10.1912-26.11.1942 — декан Ярославського д-ту. 2.10.1905 наділений крилошанськими відзнаками. 30.08.1912 іменований почесним крилошанином гр.-кат. Перемиської капітули, а 17.10.1912 — радником єпископської консисторії. 8.10.1912 призначений єпархіяльним комісаром для середніх шкіл у м. Ярославі, делегатом у Раду шкіл Ярославської округи та комісаром для кваліфікаційних іспитів на учителів народних і виділових шкіл та учительських семінарій. Був ревним священником і активним громадським діячем. Співзасновник і активний член усіх ярославських церковних і громадських організацій: т-ва “Бурса св. Онуфрія”, “Родина”, “Українська бесіда”, філії т-ва “Просвіта” (17.06.1910 обраний першим головою), Повітового союзу кооперативів. Збудував бурсу св. Онуфрія (для шкільної молоді), заснував дитячий садок-захоронку (до праці запросив сс. Служебниць Непорочної Діви Марії). Помер у м. Ярослав, де й похований 28.11.1941 на старому кладовищі (за участи кількох десятків священників обидвох обрядів та єп. Г. Лакоти).
Дружина: Сидонія (Скобельська), донька о. Теофіла (1845-?), пароха у с. Горуцько Дрогобицького пов. (на той час), і Петри (Панківської).